Використання подієвого аналізу («слідом за автором»)

Використання подієвого аналізу («слідом за автором») під час текстуального опрацювання програмових творів української літератури Подієвий аналіз художніх творів («слідом за автором») – один із найпоширеніших типів аналізу в практиці роботи вчителя. В його основі – уважний розгляд окремих закінчених фрагментів, їх обговорення, виконання на їх матеріалі певних завдань. Усе це робиться з метою осмислення авторської думки – ідеї твору. Ключовими словами подієвого аналізу є: план твору, переказ прочитаного, зміст, розгляд епізодів, порядок і значення подій у творі. Готую запитання до аналізу не за принципом «А чи знають вони це?», а за принципом «А як вони це розуміють?».За такого підходу в системі запитань для бесіди обов’язково включаю запитання високого рівня на кшталт: А чому автор саме так вибудовує композицію твору? Як це впливає на його загальну ідею? Чи випадково автор вводить у твір цього героя? Носієм якої ідеї він є? Як пояснюють думку автора ці вчинки героя? На що в пейзажі або інтер’єрі варто звернути особливу увагу? Про що говорить цей авторський орієнтир? тощо. Рухаючись «слідом за автором» в осягненні твору, учні постійно орієнтуються на запитання: «Куди веде нас автор?», «До якого висновку ми маємо прийти, прочитавши твір?» Дуже важливо, щоб загальне осмислення книги відбулося. «Організовано рухатися слідом за автором» допомагає використання методу «Спрямоване читання і міркування». Приклад подієвого аналізу твору з використанням методу «Спрямоване читання і міркування» (Емма Андієвська. «Казка про яян») Спрямоване читання і міркування Учитель. Зараз ви будете читати казку Емми Андієвської «Казка про яян». Цей твір змусить нас замислитися про важливі речі: як потрібно ставитися до людей? Як жити у суспільстві? Як не стати егоїстом? Завдання 1. Прочитайте перший абзац казки і скажіть, що вас найбільше здивувало. Читання першого абзацу мовчки, «про себе» Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються. Зупинка Обговорення за запитаннями – Отже, ви прочитали перший абзац твору. Що вам здалося найбільш дивним? (Орієнтовні відповіді: дивно, що у проваллі існує ціле місто; дивно, що у місті постійно будуються вежі, які весь час завалюються; дивно, що інших будівель, крім веж, у місті немає). – Давайте з’ясуємо значення слова вежа. Що це таке? Якою ви уявляєте вежу? Словникова робота. Якщо ми звернемося до Вікіпедії, то прочитаємо таке визначення поняття вежа: «Ве́жа, башта – висока вузька споруда, що має спеціальне призначення». Вежі бувають: — оборонні (наприклад, сторожові або фортечні вежі); — міські (ратуші, вокзалу, годинникові); — культові (дзвіниця, мінарет); — інженерні (водонапірна, пожежна, радіотелевізійна); — промислові (бурові, опори лінії електоропередач тощо); — хмарочоси; — розважальні (оглядова, для стрибків з парашутом, для стрибків у воду, лижний трамплін, для вільного падіння) — спостережні (прикордонні, припортові, командно-диспетчерский пункт в аеропорту, обсерваторні).  Як ви гадаєте, а для яких потреб жителі міста будують вежі? (Як житло). Завдання. Розгляньте зображення різних веж. Як ви уявляєте, на яку із запропонованих веж найбільше схожі ті, які будують жителі казкового міста? Учитель. Так, очевидно, жителі казкового міста будують вежі, схожі на французьку вежу. Звичайно, вони лише значно менші за розміром – кожен будує для себе. – Чи хотіли б ви жити в такій вежі? Що вас не влаштовує в такому житлі? – То що можна сказати про жителів казкового міста, які будують собі такі вежі? (Орієнтовна відповідь: Ці люди живуть кожен по собі, прагнуть самотності, хочуть відгородитися від інших людей, швидше за все – вони егоїсти). Завдання – Прочитайте наступні два абзаци. – Перевірте, чи дійсно такі люди живуть у казковому місті, якими ви їх уявили. – Будьте готові зачитати речення, яке пояснює, чому жителів міста називають яянами. Читання мовчки наступних двох абзаців Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою серед купи каміння, і запитав, що це за місто, хто його меш¬канці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без їжі. Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Врешті вже зовсім зневірившися, що хтось дасть йому тут бо¬дай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі й повторив своє запитання. – Тут живуть самі яяни, – відповів нарешті старий. – Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань другої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, поправити яку мені бракує сил. Зупинка Обговорення – Чи справдилися ваші припущення щодо жителів міста? Чи дійсно вони такі, якими ви їх уявили? Вони егоїсти? Які риси егоїстів ви в них помітили? – Зачитайте речення, яке пояснює, чому жителів міста називають яянами. («Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань другої людини просто не чує»). Завдання – Прочитайте наступний уривок до слів «За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і по¬чинай будувати свою вежу». – Знайдіть відповідь на два запитання: Чому вежі яян постійно руйнуються? Що свідчить про те, що в місті крім корінних яян, живуть ще й ті, які, як пастушок, випадково потрапили у місто і стали яянами? Читання мовчки «про себе» наступного уривку – Я вам охоче допоможу, – радісно вигукнув пастушок, – аби тіль¬ки трохи щось попоїсти. – Яянинові годі допомогти, – скрушно мовив дідок. – Ніхто не мо¬же догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще. – Але ж людина мусить їсти, аби втриматися при житті! – Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужи¬нець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам'ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов'язки юнги, я випав за борт і опинив¬ся у цьому місті. - Але я зовсім не хочу ставати яянином! - За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і по¬чинай будувати свою вежу. Зупинка Обговорення – Яке речення пояснює, чому вежі яян постійно руйнуються? («Ніхто не мо¬же догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще»). – Чи доводилося вам будували на пляжі із піску якісь споруди (будинки, замки, вежі)? Чи просто це? Чи завжди виходило у вас те, що ви задумували? Чому ваші споруди часто руйнувалися? – Чи допомагав вам хтось у вашому будівництві? А як легше будувати – самому чи разом із рідними, друзями? Чому більше шансів вибудувати споруду із піска, якщо робити її з татом або другом? – Як ви гадаєте, що б могло допомогти жителям міста у їхньому будівництві? (Якби вони побороли свій егоїзм, об’єдналися і спільними зусиллями будували свої вежі). – Чи є у місті ті, хто випадково потрапив у місто і став яянином? (Так, наприклад, кволий дідусь. Крім нього напевне у місті є такі люди. Про це свідчать кельми для новоприбулих, які лежать у місті. Якщо лежать кельми, значить у місто періодично потрапляють нові люди. Вони беруть кельми і починають будувати вежі, тобто стають яянами). Завдання Прочитайте наступний уривок до слів «і тому брами не відчиняються». З’ясуйте, який вихід є із міста. Висловіть припущення, чому ніхто жодного разу не вийшов з цього міста? Читання мовчки «про себе» наступного уривку – Невже з цього міста немає виходу? – Ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидів біля каміння цієї вежі, котру я оце марно будую. Він повідав мені, що місто має сім брам і з кожної можна ви¬йти, хоча досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх меш¬канців не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами. – Яке ж це слово? – Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке «ти». Але коли хтось із яян, – а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, – отож коли хтось із яян пробує вимовити «ти», в устах яянина це чомусь завжди обертається на «я», і тому брами не відчиняються. Зупинка Обговорення за запитаннями – Скільки існує виходів з міста? (Сім) – Чому корінні жителі міста – справжні яяни – не могли відчинити жодної із брам і вийти з міста? (Можливі відповіді: вони не могли вимовити слова «ти»; вони не хотіли залишати свого міста). – А які у вас є припущення: чому жоден із тих, хто потрапив до міста, не спробував відчинити браму і вийти з нього? Чому вони не шукали виходу з міста, а натомість брали кельми і будували свою вежу? (Можливі відповіді: люди змирялися зі своєю долею, вони не могли знайти виходу, хоч і шукали, людям подобається будувати власну вежу, тому що за своєю природою вони егоїстичні). – Пофантазуйте, а якби ви потрапили в місто яянів, чи шукали б ви з нього виходу? Завдання Дочитайте казку до кінця. Знайдіть відповідь на запитання: чому пастушок зміг відчинити браму, яку ніхто ніколи не відчиняв? Читання мовчки «про себе» тексту казки до кінця – Я спробую, – мовив пастушок. – Ходімо разом, бо я тобі дуже вдяч¬ний за пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе. – Я вже застарий, і ноги вже не тримають мене. – Я візьму тебе на плечі, і ми разом подамося далі. – Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищи¬ми силами, добігає кінця. – Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, – мо¬вив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промо¬вив: – Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити. І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вста¬вили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель. – Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! – вигукнув козопас і торк¬нувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир1 наповнений самоцвітами. Обговорення  Чому брама навстіж відчинилася перед пастушком? (Пастушок вклонився брамі, шанобливо звернувся до неї, попрохав її випустити на волю). Спільне обговорення Зробіть припущення, чому пастушок не залишився у місті яянів? Чому він не почав будувати власну вежу? (Орієнтовно учні висловлюють припущення, що пастушок не егоїст). Учитель. Ви сказали, що хлопчик не залишився в місті, тому що не егоїст. Знайдіть у творі підтвердження своїй думці. Орієнтовні відповіді: Хлопчик думає не лише про себе, він відразу запропонував кволому дідусю свою допомогу у будівництві вежі. «Я вам охоче допоможу, – радісно вигукнув пастушок». Пастушок піклується про старого: «Ходімо разом, бо я тобі дуже вдяч-ний за пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе». Хлопчик навіть бере на плечі кволого дідуся і несе, хоча йому, мабуть, не легко. Пастушок хоче, щоб старий перед смертю дихнув свіжим повітрям. Йому не байдужа доля дідуся. Хлопчик хоче винести його з міста. Учитель. Так, ми вже знаємо найпершу ознаку егоїста. Він знає тільки своє «я». Завдання. Порахуйте в останньому уривку, скільки разів пастушок звертається до інших і називає займенник ти. (Сім разів) – Про що це говорить? (Пастушок любить людей; небадужий, відкритий до оточуючого світу). – Чи можна цим пояснити, чому хлопчик не почав будувати вежу і не залишився в місті? (Так, він не зміг би жити лише власним життям, він прагне допомагати іншим, жити для інших). – Що означають самоцвіти у мішку, який виніс хлопчик із міста? (Можливі відповіді. Це винагорода за небайдужість, щирість, любов до людей. Так зазвичай закінчуються казки: перемагає добро, добро винагороджується). Вправа «Зроби свій вибір!» Учитель. Діти, перед вами зображення цегли. Встаньте, будь ласка, ті, хто сам будуватиме свою вежу. Сідайте. А тепер встаньте ті, хто покличе на допомогу своїх рідних і друзів. Сідайте. А тепер встаньте ті, хто не буде будувати своєї вежі.  Чому ви зробили такий вибір? Учитель. Я також приєднуюсь до вас, тому що переконаний: людина не повинна зачинятися в своїй вежі і жити лише власними інтересами у власне задоволення. Давайте відчинемо свої душі і серця для інших людей, прийдемо на допомогу тим, хто її потребує, підтримаємо тих, хто опинився в біді, порадіємо разом із тими, хто переживає щасливі миті життя! І життя обов’язково віддячить нам самоцвітами добра і любові! Найчастіше, як і рекомендують науковці, аналіз «слідом за автором» використовую у V – VІІ класах. Аналіз будую, спираючись на подієву основу твору: від учинку до характеру, від події до смислу. Приклад подієвого аналізу Тема. Всеволод Нестайко «Тореадори із Васюківки». (6 клас) Фрагмент аналізу І розділу Евристична бесіда – Як ви гадаєте, а якби льоха Манюня не провалилася, Ява і Павлуша здійснили б свій задум? Могли вони побудувати самі метро в селі? А чи воно потрібне в селі? – Для чого ж хлопці хотіли збудувати метро? (Очевидно, хотіли прославитися цією справою). – Що говорить про них ця затія? (Вони фантазери, вигадники. Захоплюються якоюсь справою, не задумуючись над тим, чи потрібно це комусь, чи є можливості для здійснення задуманого). Учитель. Хлопці, як ми знаємо, мріяли про славу, а тому весь час вигадували «різні штуки-викаблуки заради… слави». Переказ тексту  Розкажіть про витівки хлопців із пугутькалом та старими дідовими підштаниками. («Отож ми з ним піймали в лісі пугутькало і випустили в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї". Лектор упав з трибуни і вилив собі на голову графин з водою. А старі дідові підштаники на телевізійну антену над клубом, думаєте, хто повісив? Ми, звичайно»). Учитель. Та що ті дідові підштаники на антені?! Хіба то слава? Хлопці мріяли про славу на всю Україну! Давайте пригадаємо, як у них виникла ідея влаштувати бій биків у Васюківці. Інсценування «Бій биків» Обговорення  Як хлопці привели себе у «повну бойову готовність»? Що вам здалося найсмішнішим у їхньому обладунку?  Розкажіть від імені корови Контрибуції, як відбувався «бій биків». Пофантазуйте, що думала корова, коли «тореадори» викликали її на бій?  Чому, на вашу думку, затія з «боєм биків» провалилася? Читання в особах Зачитайте в особах, як хлопці планували зробити підводного човна. Робота в парах Творче завдання  Пофантазуйте, в яку історію хлопці могли б потрапити, якби почали робити підводного човна із плоскодонки. (Представники 2-3 пар розповідають історію, яку вони склали). Учитель. Мені дуже сподобалися ваші історії. Я навіть подумав, яке це щастя, що хлопці не почали робити підводного човна. Нічого путнього з цього б не вийшло, а в халепу велику вони могли потрапити! Скільки небезпек на них очікувало. Та найголовніше, що ризикували б вони життям і здоров’ям заради сумнівної слави і пустої витівки. Але хоча хлопці і не будували підводного човна, їм все ж довелося ризикувати життям. Пантоміма Встаньте і покажіть пантомімою, що відбувалося біля криниці. Евристична бесіда  Доведіть, що хлопці діяли рішуче, коли почули «плаксиве щеняче скімління». Який план врятування песика запропонував Ява?  У чому виявилася винахідливість Яви і Павлуші? (Вони використали припиначку, щоб спуститися у криницю).  Чи важко Павлуші було тягнути мотузок? Зачитайте. Чи ризикував Ява, спускаючись у криницю? «Спеціальні ролі при обговоренні»  Якби песик Собакевич умів говорити, що б він сказав своїм рятівникам? Підсумок уроку Робота з епіграфом «Треба, щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня». Евристична бесіда – Чому, на вашу думку, історія врятування песика була єдиною історією із щасливим для Павлуші і Яви кінцем? (Історія з врятуванням песика не була «штукою-викаблукою заради слави». Вони рятували Собакевича, не думаючи про славу). – Доведіть, що врятування песика – це єдиний вчинок хлопців, із описаних у першому розділі, який дійсно уславлює хлопців. – «Підводний човен з плоскодонки навічно потонув у забутті...» Чому хлопці не повернулися до своєї ідеї робити плоскодонку? – Поміркуйте, чому автор зображує вчинки своїх героїв саме у такому порядку. (Композиція підпорядкована авторській ідеї. Автор ніби дає можливість і своїм героям, і читачам перевірити, які вчинки ганьблять людину, а які – уславлюють її).

Завантажити файл

Зберегти на потім